Вона прийшла з морозу, Розпашіла, Сповнила кімнату Пахощами повітря й парфумів, Дзвінким голосом І зовсім неповажливим до справ Базіканням. Вона негайно впустила на підлогу Грубий том художнього журналу, І раптом здалося, Ніби в моїй просторій кімнаті Дуже мало місця. Все це було трохи прикро Й таки недоречно. Втім, вона побажала, Щоб я читав їй уголос Макбета. Ледве дійшовши до бульбашок землі, Про які я не можу говорити спокійно, Я помітив, що й вона хвилюється Й уважно дивиться у вікно. Виявилося, що великий плямистий кіт Ледве ліпиться на краєчку даху, Полюючи на голубів, що цілуються. Я розлютився найбільше на те, Що цілувалися не ми, а голуби, І що минули часи Паоло та Франчески.
|