|
На плесі нескінченних вод, які обарвлює смеркання, віщує співно... Тільки от нема польоту – крил зібгання. Звіщає іго татарви, тьму-тьменну лих, тортур чимало, і смерч, і вогнисько яви, і орків рать, недуг навалу. Одвічним жахом пломенить чудовний лик у рамі ночі, пророчим словом цебенить кармінний рот... і кров клекоче...
|