Під вечір гул над ресторанами
Бентежить музикою слух,
І править окриками п’яними
Весінній і сп’янілий дух.

То тут, то там вечірні відблиски
Женуть нудьгу з притихлих дач,
Ледь золотиться крендель вивіски,
Лунає десь дитячий плач.

І кожен вечір, за шлагбаумами,
Мнучи́ циліндри-котелки,
Межи́ канав гуляють з дамами
Дотепні словом гостряки.

Над краєвидами співучими
Лунає скрізь жіночий виск,
А в небі, ніби пес приручений,
Висить, скривившись, жовтий диск.

І кожен вечір друг єдиний мій –
Зі склянки тьмя́ним відбиттям –
На мене зрить очима димними,
Як я, розчавлений життям.

А поруч, близь сусідніх столиків,
Лакеї ввічливі стирчать,
Вуста п’яни́ць з очами кроликів
"In vino veritas!" * кричать.

І кожен вечір, в час призначений
(Чи це примарилось мені?),
Дівочий стан, шовками схвачений,
Пливе в туманному вікні.

Пройшовши тихо по́між п’яними,
Завжди́ задумлива, одна,
Духами дишучи й туманами,
Вона сідає близь вікна.

І віють древніми повір’ями
Її атла́си і шовки,
І шляпа з траурними пір’ями,
І кі́льця ніжної руки.

Хмільною близькістю закований,
Дивлюсь крізь маревну вуаль,
І бачу берег зачарований
І зачаровану печаль.

Глухою тайною окутаний,
Я скутий чарами, мов сном.
Душі́ і серця всі закрутини
Терпки́м пронизані вином.

І пір’я страуса над локоном –
Як подих ка́зки від Дега,
Де очі сині, з поволокою,
Цвітуть на дальніх берегах.

В моїй душі скарбів видовище,
І ключ, доручений мені.
Ти, право, сп’янене чудовище!
Я знаю: істина в вині.
Микола Сисойлов2016