|
Звитяги всі, всі подвиги та славу Я забував на траурній землі, Коли лице твоє в простій оправі Пред мною променилось на столі. Та час настав, і ти пішла із дому. У ніч я кинув дороге кільце. Ти свою долю віддала чужому, І я забув вродливіше лице. Летіли дні кудись проклятим роєм... Вино і пристрасті терзали суть мою... І я згадав тебе пред аналоєм, Тебе я кликав, наче молодість свою... Тебе я кликав, але ти не озирнулась, Я сльози лив, але ти не зійшла. Ти в синій плащ зажурно загорнулась, У ніч сиру із дому ти пішла. Не знаю, де притулок для гордині Ти, мила й ніжна, все ж таки знайшла... Я міцно сплю, і сниться плащ твій синій, В якому ти у ніч сиру пішла... Не мрію вже про ніжність та про славу, Все минуло, вже молодість пройшла! Твоє обличчя у простій оправі Зі столу зняв... А ти ж бо там була.
|