|
Дівчина співала в церковнім хорі Про всіх заморених в чужім краю, Про всі кораблі, що вийшли в море, Про всіх, що забули радість свою. Співав її голос, летів щодуху, І промінь сяяв на білім плечі І кожен з мороку дививсь і слухав, Як біле плаття співало вночі. І всім здавалось, що радість буде, Що в тихій затоці всі кораблі, Що на чужині заморені люди Там світле життя обрали собі. І голос солодкий, промінь – світіння, Та високо біля Царських Воріт, Причетна до таїн, – плаче дитина Про те, що ніхто не прийде повік.
|