|
Співала дівчина в церковнім хорі Про тяжко стомлених в чужім краю, Про всі кораблі, що блукають в морі, Про тих, що забули радість свою. Дзвінкий її голос летів під склепіння, А звідти промінь торкався плеча. У пітьмі храму ясне видіння: У сукні білій біле дівча. І всім здавалось, що радість буде, Що в тихій гавані всі кораблі, Що відшукали стомлені люди Світле життя на чужій землі. І тонкий промінь співав неначе. І тільки почулось, немов з висоти Причасна Тайнам Дитина плаче Над тим, що нікому назад не прийти.
|