|
Дівчина співала в церковнім хорі Про стомлених всіх у чужім краю, Про всі кораблі, що вийшли в море, Про всіх, хто забув про радість свою. Злітав її голос аж під купол, І промінь сяяв на білім плечі, І кожен дивився з мороку й слухав, Як сукня біла співала в промені тім. І всім здавалось, що радісно буде, Що в тихій заводі всі кораблі, Що на чужині стомлені люди Світле життя для себе знайшли. Як мед був голос і промінь найтонший, І лиш зависоко, біля Царських Врат, Причетний до таїни, плакав хлопчик Про те, що ніхто не верне назад.
|