|
Дівчина в церкві співала в хорі Про всіх, що стомились в чужому краю, Про всі кораблі, що зникли в морі, Про всіх, що забули радість свою. Співав її голос і линув під куполом, І промінь на білім плечі сяйнів, А з пітьми дивились і слухали вкупі, Як біла сукня співала на ній. І всім здавалось, що радість буде, Що в тихій заводі всі кораблі, Що світле життя потомлені люди Знайщли собі на чужій землі. Солодкий був голос, промінна година, Та високо десь, біля царських врат, До таїн причасна, – квилила дитина Зо тим, що ніхто не прийде назад.
|