Мільйони – вас. Нас – тьма, і тьма, з пітьми. То ж спробуйте, скуштуйте, з чим ми! Так, скіфи – ми! Так, азіати – ми! З розкосими жаденними очима! Для вас – віки, для нас – миттєвий час. Немов слухняні ми холопи, Тримали щит між двох ворожих рас Монголів та Європи! Віки, віки ваш древній горн кував І заглушав громи лавини, Мов казка дика був для вас провал І Лісабона, і Мессіни! Століттями дивились ви на Схід, Збираючи всі наші перли, Знущаючись, лічили часу хід, Наставивши гарматні жерла! Ось – строк настав. І б’є крило біди, І кожен день образ ллє зливу. Та прийде час – і кануть всі сліди Від ваших Пестумів, можливо! О світ старий! Вдихни остаток діб, Відчувши серцем час великий, І зупинись, премудрий, як Едіп, Пред Сфінксом з древнім тайни ликом! Бо Русь – це Сфінкс! Святий! І кожен раз, Стікаючи прозріння кров’ю, Вона у тебе дивиться крізь час З ненавистю, але й з любов’ю!.. Любити так, як любить наша кров, Ніхто із вас давно не любить! Забули ви, що в світі є любов, Яка пече і навіть губить! Ми любим все – і жар пророцьких вуст, І дар видінь крізь сни вогне́нні, Нам любо все – і гострий галльський глузд, І пахмурний германський геній... У пам’яті – паризьких вулиць чад, Венеціанська романтичність, Гаїв лимонних дивний аромат, І Кельна димного величність... Ми любим плоть – і пристрасності мед, І душний, смертний плоті запах... Чи винні ми, що хрусне ваш скелет У наших ніжних, важелезних лапах? Так, за вузду хапати звикли ми Ретивих ко́ней, що як зливи, Згинати крижі надвоє прямі, Рабинь смиряти норовливих. Прийдіть до нас! Скажімо «ні!» війні, Прийдіть в обійми мирних буднів! Не пізно поки – меч свій відверніть, Това́риші! Братами – будьмо! Якщо не так – наш стрічний хід конем, І нам доступне віроломство! Віки, віки – навічно прокляне Вас хворе зраджене потомство! По нетрях і лісах, завмер де час, Перед Європою по-братськи Розступимось! Звертаючись до вас, Скрививши пики азіатські! Ідіть усі, крокуйте на Урал! Для вас готове місце бою Стальних машин, де дише інтеграл, З монголів дикою ордою! Та тільки ми – віднині вам не щит, Вступати в бій нема причини, Подивимось, як смертний бій кипить, Вузькими скіфськими очима. Не зрушимо, коли жорстокий гун Все буде нищити в багатті, Міста палити, гнати в храм табун, Умившись кров’ю білих бра́ттів. В останній раз – старий отямся світ! На братський зліт труда і миру, В останній раз на світлий братський зліт Скликає варварська вас ліра!
|