|
Мільйони – вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми. І сила наша незборима! Так, скіфи – ми! Так, азіати – ми, – З жадібними й розкосими очима! Для вас – віки, для нас – короткий час, Ми, як покірливі холопи, Тримали щит між двох ворожих рас – Монголів і Європи! Віки, віки вас прикривала Русь Від жаху кінної лавини. Вас міг злякати тільки землетрус Чи Лісабона, чи Мессіни! Ви сотні літ дивилися на Схід, Де Русь від стріл ординських мерла, І обирали час, коли вам слід На нас гармат наставить жерла. І строк настав дражнити ворогів, Образи множити сварливо. Та прийде день – не буде і слідів Від ваших Пестумів, можливо! Візьми в тремтячі руки смолоскип, О світе, що не звик до дії, І зупинись, премудрий, як Едіп, Зустрівши загадку Росії!.. Росія – Сфінкс. Конаючи від мук І захлинаючися кров’ю, Вона на тебе дивиться, мов крук, З ненавистю, але й з любов’ю!.. Ні, так любить, як любить наша кров, Ніхто із вас давно не любить! Забули ви, що в світі є любов, Яка і спалює, і губить! Нам істина миліша з ваших вуст. В своїй любові навіженій Нас тішить і сміливий гальський глузд, І німців сутінковий геній... Нам пам’ятний паризьких вулиць чад, Венеціанські прохолоди, Гаїв лимонних свіжий аромат І Кельна димного заводи... Ми любимо людської плоті смак, Нудотний, смертний плоті запах... Чи винні ми, приміром, хрусне як Скелет ваш в ніжних наших лапах? Ми звикли, досягаючи мети, До дій рішучих і настирних: Ламати коням їх міцні хребти Або скоряти непокірних. Прийдіть до нас! Від війн і колотнеч Прийдіть до мирного багаття! Сховаймо в піхви вищерблений меч, Товариші! ми станем – браття! Якщо ж вам бридко брата обійнять, То й нам доступне віроломство! Віки, віки вас буде проклинать Слабке й зманіжене потомство! Щоб з вами не зустрітись у бою, Ми, у тайгу сховавшись дику, Розступимось! Покажемо свою Лукаву азіатську пику! Ідіть собі за Волгу, за Урал! Ми місце звільнимо для бою Стальних машин, де править інтеграл, Із напівдикою ордою! Але самі – віднині – вам не щит У вашій сутичці неправій. Не рушимо, як зойки з-під копит Лунатимуть у млі кривавій. Не рушимо, як буде лютий гунн Між трупів нишпорити ласо, Палить міста, і в церкву гнать табун, І смажить європейців м’ясо!.. Тож схаменіться, люди! Поготів, Коли вже п’яти припікає... За стіл один – востаннє – як братів Вас ліра варварська скликає!
|