|
О, весна, без кінця і без краю – Мрія, о, безкінечна й хистка! О, життя! Впізнаю і приймаю! Я вітаю тебе в дзвін щита! І тебе я приймаю, невдача, І удача, тобі мій привіт! В зачарованій області плачу, В тайні сміху – ганебного ні! Я приймаю всі ночі морочні, Ранок в темних завісках вікна, Щоб мої, у запаленні, очі І дражнила й п’янила весна! Я приймаю спустошені весі! І криниці земних міст в біді! І освітлений простір небесний, І томління цих рабських трудів! І стрічаю тебе я з порогу – З буйним вітром в гадючих косах, З нерозгаданим іменем бога На холодних й зажатих губах... Перед зустріччю у ворожнечі Я ніколи не кину мій щит... Не відкриєш ніколи ти плечі... Хмільна мрія над нами летить! І дивлюсь, і ворожість зміряю, Ненавиджу, люблю...зичу зле: За всі муки, за гибель – я знаю – Все одно: я приймаю тебе!
|