|
Якийсь таємний хід у всесвіті знайшов він, Якийсь таємний хід, якийсь таємний лаз, І ось малює сни в печері вікопомній, Оскільки він тепер посмертний богомаз. І ось малює сни, де на горі високій Стоїть високий храм, пташина зграя в нім Кружля довкіль чола Ікони Одинокої, А купол розпростерсь в безмежній вишині. Вві сні, не наяву птахи увись злетіли, І кожна із пташок втрачала свою плоть, Немовби їх гортав, як сторінки пресвітлі, Якийсь весняний вихор, а, може, й сам Господь.
|