Мені що до того – живий ачи мертвий Зі мною співає у дружнім дуеті, Я вже порозкладував ноти-шедеври, А Моцарт знай грає в саду на кларнеті. Чи грає в саду він, чи грає у пеклі, Чи грає у раї – мені що до того, Коли, наче пух тополиний липневий, В зеніт лине тіло моє невагоме. Коли я стаю розколиханим пухом, Прошитим голками пекучого світла, І слухаю, слухаю трепетним вухом Мелодію цю неминущого літа. І Моцарта слухають навіть пташини, Посвистують боязко з далечі гості І раптом змовкають у літеплі плиннім Від сполоху і найсолодшої млості.
|