Яке мені діло – живий, мертвий хтось там Зі мною співає в цім дружнім дуеті, Розклав вже я адже чарівні всі ноти, А Моцарт вже грає в саду на кларнеті. Він грає в саду, чи у пеклі він грає, Чи грає в раю він – яке мені діло, Коли, немов пух тополиний, злітає, Кудись у зеніт піднімається тіло. Коли сам стаю я літаючим пухом, Прошитим спекотними голками світла, І слухаю, слухаю трепетним вухом Мелодію ще неминущого літа. Пташки навіть Моцарта слухають всякі, Посвистують боязко далі віднині, І раптом змовкають, як у переляку, Чи у найсолодшому в світі томлінні...
|