|
Безпритульні вже речі померлих людей, Ті, що тугою пахнуть людською, Потрапляють в лахмітя, або у музей, Чи на звалищі тліють міському... Безпритульні – вони пам’ятають живих, Всі їх рухи, всі звички їх тіла... Скільки час завдавав тілу ран ножових – Прикінчивши з-за рогу так вміло... Безпритульний халат, безпритульні буклі́, На самотньому краєшку столу – Безпритульний будильник, і пил на столі, Наче попіл волосся булого... Безпритульні ці речі – як вісники бід, Їх мовчання, їх сірість – лякає... Щось є грізне у долі, бездомній на вид, Щось є віще, що нас теж чекає...
|