|
Ой не вітер шумить у сирому бору, – Муравйов іде на кривавий пир... З ним чернігівці йдуть грудима стать, Скласти голову за матінку Русь! Й не від бурі пав міцний дуб униз, А зрадник-робак підточив його. Закотилася воля-сонечко – Смертна ніч лягла в полі бранному... Як на полі тім бранний кінь стоїть; Долі перед ним витязь юн лежить. – Ой ти, коню, мчи в святий Київ-град – Там товариші, там мій любий брат. Повідай ти їм, як конав я тут, Скажи: ланцюгів я носить не міг... Тільки здумати, то так болісно, Що не міг купить я кров’ю вільності!
|