|
Куди, прозора та ясна, і бистра, наче птиця, ти линеш, хмарко чарівна, небесна мандрівнице? Дитя беззахисне землі, ти – іграшка стихії, і марно на твоїм крилі веселка золотіє! Завиє вітер, пил злетить – і ти, з-під з р яскравих, дощем в степу розтанеш вмить без користі й без слави!.. Виблискуй, линь в височині, подібна нашій долі, – і я загину вдалині від батьківщини й волі!
|