|
Якби ж вогнисту і яскраву Інакшу душу віднайти, Прожити з нею світославно Між першорядних, недурних. Не для хосену чи розваги, Не для підніжжя білих плит Я хочу від людей прослави – Леткої, мов яса зірниць. Погасне зірка – сяйво лине Крізь прірви душ, пітьми, епох. Колись прокаже молодь звинна: «Нове світило – між зірок.» Можливо, з паростю новою – Спрагненна, горда, мов євшан, – Його натхнення, зливи, болі Між терням питиме душа. Скажу безхитрісно, відверто: Я прагну кращати, рости. Любові хочу на розхресті Леткої, мов яса звізди.
|