|
Добирають ломики, відмички – Щоб зайти в душі бентежний світ... Страшнувато, болісно й незвично. А наруг-образ не зрозуміть. Та хіба що-небудь я чаїла Від отих, що бучу здійняли? З радісною звісткою летіла, Бігла до людей зі жмуттям лих... Недовіра суджена правдивцю. Нині я зневажена, одна. Що ж, трощіть останні двері, ниці... Ви дійшли до приску, диму, дна.
|