|
Був у кішки син прийомний – Тільки цуцик, не коток – Дуже милий, дуже скромний, Дуже лагідний синок. Без води, не раз бувало, Кішка сина умивала; Замість губки, замість мила Язиком синочка мила. Швидко лиже язичок Шию, спину та бочок. Ця тварина – кішка-ненька – Дуже чепурненька. Та підріс синок ласкавий, І тепер він пес на славу. Бідній мамі не під силу Нині мити здоровила. На такого кудлача Язика не вистача. Щоб помити шию сину, Хоч вилазь йому на спину. – Ой, – зітхнула киця-мати, – Важко сина умивати. Сам плескайся, сам купайся. Сам, без мами умивайся, – Син купається в ставку. Спить матуся на піску.
|