|
Був у кішки син прийомний – Цуценя, не кошеня, Дуже милим, дуже скромним, І ласкавим був щеням. Без води тоді, бувало, Кішка сина умивала; Замість губки, замість мила Язичком синочка мила. Швидко лиже язичок Шию, спинку і бочок. Кішка-мати – це тварина Охайні́ша, ніж дитина. Та підріс синок кремезний, Пес тепер він величезний. Бідній мамі не під силу Мити цього здоровилу. На боки цього синка Мало мами язика. А щоб мити шию сина, Треба влізти вже на спину. – Ох, – зітхнула кішка-мати, – Важко сина вже вмивати! Сам плескайся, сам купайся, Сам без мами вже вмивайся. Син кидається в ріку. Мама спить на бережку.
|