|
Потяг плаче. У простори рідні Телеграфна протягнена сіть. Пролітаю в лани, повні злиднів, Пролітаю в лани: одпочить. Пролітають пусті, невеселі, Пролітають і тутка, і там, Пролітають за селами села, Пролітають містечка, міста. І шинок, і хрести, і дитина, Що заснула оце у грудей, І убогії зграї хатинок, І убогії зграї людей. Мати-Русь! Це тобі моя пісня, Це суворій тобі – каяття! Тут дозволь мені в тиші безвісній Одридать непутяще життя. Потяг плаче. В ланах неозорих Телеграфна протягнена сіть. Там – у просторах твоїх льодових, В вітроломі осінньому жить.
|