|
Кругом крутії кручі, Сміється вітром смерть, Розірванії тучі Сповнили тверджу вщерть. А промені зорі Кроваво кроплять кров... Згори в зорі, умри, Умри й гори ізнов! Залізний жезл, гримучи, Гризе скрипучу рінь. – Гряду на гострі кручі Майбутніх хвиль-горінь. Броня з кріпких крижин, їх хруст крихкий, крихкий – Гряду, гряду – один, Мій шлях – крутий, стрімкий... Та доки ж іще, доки?! Внизу – буяння хвиль, Пісень часу потоки, Захоплення і біль, І біль, і біль, але – Хилюсь над хилим днем. І ось, і ось мене Змітає смерть смерчем. В роздерту тверджу хмарну, У ночі край страшний, Немов примару марну, Мов іней сніговий.
|