|
Дворогий місяць. Блищить полинь. Дорогу місить нежвавий кінь. Як завжди, сила нічних сичів у ніч злетіла – не на спочив. Темніють жерді сухих грабин; німіють тверді... Стою – один. Тут щезник зліший блука в лісах, тут вершник й піший – зникає в снах. Гризуть тривоги, гуде чоло: нема дороги, і не було. Руді болота, примар вогні, гнилля мерзота, трухляві пні.
|