|
Землі́ моїй – бідні лани в незбутній скорботі застигли. Розлоги всі ці вдалині – горбами, рівнино, повигни! Простягнених просторів рать утаює шир неозору. Куди тут втечеш від заклять пияцтва, безхліб’я та мору? Від голоду й холоду тут вмирають і вмерли мільйони. Чекають на вимерлий люд скорботні рівнини безсонні. Тут Смерть протрубила свій клич – в ліси і у ниви мізерні, у се́ла й міста́, навсібіч, у простір голодних губерній.
|