|
Пригріло сонце вже. І обрій заяснів. На вражі голови враз рушила лавина. Гукає до сестри братів сім’я єдина: – Моя сестрице, встань! Вставай же, Україно! Уже надходить часі Добий же ворогів! – Мов бойовий набат, що будить Україну, Лунає гомін скрізь, визвольна йде доба. Товариші, вперед! За рідну батьківщину, І за Тарасову пресвітлу домовину – І помста, і розплата, й боротьба.
|