|
З фронту східного Беніто Шле листівку молодій. О, він діє знаменито – Ось і наслідки тих дій. – Що за люди, міа Б’янка, В цій чортячій стороні: Селянин тут чи селянка – Партизан і партизанка – Всі геть чисто на війні! Всюди треба оглядатись На хитрющих цих людей. Тут доводиться боятись Звичайнісіньких дітей. От випадок – їх чимало: – Перед одною з хаток Троє хлопців босих стало – Та й давай мерщій в танок! Ми сміялись: італьянці, І угорці, і германці, – Чудасія отака! Та чи ж є на світі танці Удаліші гопака?! Та коли ми всі, солдати, Закричали: – Молодці! – Полетіли в нас гранати! Отакі у всьому хвати Українські діти ці! Гуркіт, зойки, стогін, охи... А хлоп’ята тільки – фіть! «Танцюрів», з переполоху, Навіть нікому ловить. Три радянських піонери Добре нам дались взнаки: Від красуня офіцера Лиш зосталися шматки. Десять з ним солдатів вбито, Два поранених, між них – Я, удатний твій Беніто, Твій укоханий жених. Мабуть, дівою святою Я спасений недарма: А пишу тобі... лівшою, Бо вже правої нема!
|