|
Міцніші темпи, ближчі дати. Вже перемоги чути спів. О, як поету передати Всю велич героїчних днів! Перед землею усією Стоїть – культурна і міцна – З новою славою своєю Моя радянська сторона. Чи то казкові дні-потоки Мчать в скороходах вікових? Які феноменальні кроки У п’ятирічок трудових! Свою країну над віками Ми зводим в творчості усі, У неосяжній панорамі Вона встає в своїй красі. Де йшли кочовики убогі, Де ріс пирій та будяки, – Встають дубів ряди розлогі, Цвітуть посаджені квітки. Де ми впізнали гніт і муки, І кривду, чорну і страшну, – Там Храм Труда і Храм Науки У спілку збратані одну. Всі перепони і завади Змели народи на путі, Навік з’єднала наша влада Вітчизни далі золоті. Творці радянської культури, Ми за майбутнє йдем в бої, Ми навіть сталь мускулатури Включили в лозунги свої! Ми підем в бій, як вождь покличе, Хай знає це фашистський крук. Хто нам дрючки в колеса тиче – Навік залишиться без рук! Нехай здіймають крик бандити, Ми можем впевнено сказать: – Хто нас захоче покорити – Тому в могилі догнивать! Ми зводимо у дні двобоїв Соціалізм серед віків. Вітчизна наша – край героїв, А не бійців-одинаків. У нас героїв є мільйони, Ми для Вітчизни їх загони В труді гарячім ростимо. І хоч до нас повзуть шпіони – Ми їм пощади не дамо! Не буде ворогу пощади, Якщо невистачить терпцю, І підуть в бій фашистські гади Понюхать нашого свинцю. Шумить фашистська знов гальорка. Та від Москви і до Нью-Йорка Чий подвиг знає дальній світ? І крізь метіль-північноморку Хто, як не ми, зробив політ? То Чкалов, Громов в сині далі ГІромчались в славі і красі. А хто ж то виростив їх? – Сталін! А хто за Сталіним? – Ми – всі! Ми знаєм хижих орд повадки, Що людству смерть несуть з пітьми. Вони ж, бач, «рицарські нащадки». Та «рицарів» тих били ми! Нас не візьмуть ніяким криком. Так вчить історія сама. Про Невського наш Маркс великий Писав для інших недарма! Як німців били новгородці! Нехай згадають наших днів Фашисти, внуки-полководці, Уроки «рицарів-дідів»! Ми б чорним «внукам» нагадали, Як «стійко» бились їх «діди». – «На-по-ле-он!» – Й «діди» тікали, Свої фортеці відкривали, В полон здавалися завжди. Ми не могли з них приклад брати, Як наші російські полки На смерть ішли в боях стояти, З Наполеона в дні розплати Зривали лаврові вінки. А хто гіркою клеветою Нас обливав в недавні дні? Проти царя в годину бою Не хтось повстав, а ми одні. Та не згубили ми дорогу І свого ворога знайшли, Чи ж не величну перемогу Ми в дні Жовтневі здобули? Ще робітник німецький встане, Не вік знущатися над ним! Він Жовтень наш ясний, багряний Вважає Жовтнем світовим! Чи ж то неправда, що немає Ярма, що ми прогнали тьму?.. Так ось чому фашизм конає І казиться! Так ось чому!.. І тільки він в чаду і гарі Посміє нам сказать: «війна!» – Покажемо у контрударі, Яка Вітчизна в нас міцна, На героїзм любого роду Вона готова в дні походу – Всього радянського народу Стіна єдина крем’яна!
|