|
Письменник я простої вроди, І не цураюсь простоти. Мої вірші – сатири, оди Про трудові діла, походи – Мого діяння рапорти. І я щоденно рапортую – Від краю в край лунає спів. Я гнівно нищу і таврую Непримиренних ворогів. Зваливши ворога ударом, Я, – не отруєний угаром – Горджусь відкрито – і скажу, Що знаки доблесті не даром Я за труди свої ношу. Моїх віршів завзята рота, – Із нею весело в боях. Газетна вся моя робота Звершилась в друзів на очах. Все відобразив в ній словами: Запеклу битву з ворогами, Загибель їх – без вороття! І завойоване з боями Нове і радісне життя. Робочих владу, комнезами Живого Леніна в боях, І стяг червоний над фронтами, І трудовий високий стяг. Троцькізму труп – зло-емігрантський, Що ми розчавили як слід. І образ Сталіна гігантський – На фоні радісних побід. Ворожих ухилів отруту, Що вбила немічні серця; І чудеса Магнітобуду, Всіх чудобудів без кінця, І як, здолавши перепони, Колгоспи виросли у нас, І про могутність оборони, Що мужньо стріне грізний час. Вїд заводських цехів до хати Знаходив я правдиву путь, Горджусь я: там мої плакати Зі стінок бесіду ведуть. Я не писав про одалісок, Про ніжних котиків і кицьок, – Служив я правді кожну мить. Моїх віршів широкий список Друкарський аркуш не вмістить Були між них труди й невдалі (Бувають грішні й мудреці!), Але найкращі – мов зі сталі, Мої поезії – бійці. Крізь поетичні юрби, давку, – Наперекір моїм літам – Іду, несу свою заявку, Що в інваліди, у відставку Не дуже скоро я подам. Та скільки б я іще не жив, Як руше кат на нас стіною, В огні нечуваних боїв, Я решту сил своїх і днів Для боротьби в ціні потрою. Хай грянуть хижі тулумбаси! В майбутній грізній полосі, Коли в боях зіткнуться маси, Пізнає ворог, крізь гримаси, Що я – не перепел в вівсі. Що трудові співаю маси, І що свої боєприпаси Іще я витратив не всі!
|