Всім, всім англійським «твердолобим»
Алло! Алло! Алло! Слухайте мої радіоакорди, Лорди, Мілорди, Хікси, Джойнсони, Командори Лемпсони! Та інші там «твердолобі» персони! В Радянській Країні милій, На комуністичній хвилі, Із станції Комінтерну, Що світ весь оберне, Говорить Дем’ян Бєдний, Мужик вредний, Якого мужицький родовід – Знаменитий на весь світ, Що походить від древніх мужицьких дворів, Від першо-ратая і культуро-оновника! Слухайте, лорди, нащадки кухарів, Псарів і конюхів Вільгельма Завойовника! Вам говорить персона надто примітлива, По-більшовицьки ущіплива, – Говорить, як завше, вірно і в лад З Країною Рад: Не страшний нам воєнний чад, Мі лорди битливі! Ми – не лякливі. «В сімнадцятім» вчилися, в люту негоду. На всякі роги ми знайдем колоду. Робітники при думці своїй: Вони у нас завше в курсі подій, Пролетарським настроєм чим далі твердіші. Та ви, мілорди, «наймудріші», Навколо відсталого завше гасаєте, Мужиків- Диваків Шукаєте. Диваки ці, мовляв, ні. на чому не знаються, Більшовицьким словам не скоряються; Не піднять більшовикам мужицьку сторону, Щоб вона схвалила війну Із злими та прегордими Англійськими лордами. А чи ж так, якщо правду сказати? У мужиків радянських мізок не з вати: «Мужик хмурний, та розум у нього ясний», – Розуміє він добре – з ким йому бути, І чому це ваш мінзаксправ До голови нам хоче ноги загнути. Не до вподоби вам Влада Рад? Поклала під вас сотні мін підряд? Своїх прогнавши багатіїв, Вона й з чужими не церемониться? Вона, – хай там покрик хоч яких ворогів – З дороги своєї ступити не згодиться? В цьому наша вина? А вам би – одна Давнина? Помиритися з вами – і ляжуть шляхи нам широкі? Чому ж це із ранніх дитинства років Скрізь чув я, це стало звично, Що «англічанка» для всіх нас – завжди лиходій. Чому це народ так думає мій, Чому ця ідея живе споконвічно? Чом говорить мужик наш, – послухай піди, – Чом у нашім народі прислів’я це ходить: «Англічанка» нам капостить, підла, завжди! «Англічанка» нам, стерва, шкодить!? Після цього чи ж треба від діла відходити – Мужикам гуторити, Що ми вам, чер... Черчіллям завжди ціну знали, Що ви, один чорт, шкодити не переставали Ні при владі царській, Ні при владі пролетарській, Що вам не вгодила радянська сторона Тим, що вона, Не як царська, – дуже міцна, Що в цьому її основна вина, Що, на ваше нещастя, повсюдно Боротись з радянською владою трудно – Трудніше, ніж царську зламати силу – Злочинну, продажну, прогнилу. Дратує вас втрачений здобичі запах. Адже здобич яка, – відомо зарані: «Двоголовий орел» тріпався в лапах «Лева Британії»! А радянська влада – міцна в цім питанні! Розумно поступлива, проте, Не дасть себе скривдити ніде, І вашої не боячись провокації, Викриває ваші махінації; Хай знає наша країна міцна, Хто нападаюча сторона, Хто для вдоволення свого апетиту, Не гребує роллю політичного бандита, Хто так «культурно» говорить спочатку, Потім прагне всадити нам в череп свинчатку! Вам не вадить, мілорди, одначе, Перш, ніж «па» виробляти, дивуючи світ, Подумать – ще й добре подумать – про здачу І помацать свій череп як слід. На цьому кінчаю, Належно вітаю – Дем’ян Бєдний – мужик вредний.
|