(22 квітня 1870 року)Був день, як день, звичайний, звичний, В намітку вдягнений просту. Гримів суворо голос зичний Городового на посту. І камілавку вдягши гордо, Служив в соборі протопоп, Та в монопольці біля входа Шумів із ранку п’яний скоп. Перекупки товклись на ринку, Дзвінкі, як мухи на меду. Міщанки-кралі без упинку Крутнулись в ситцевім ряду. На двері у казеннім домі Мужик із тугою глядів, – І «маніфест» в очах сіромі На дошці вицвілій жовтів. На каланчі крутивсь без тями Пожежний звірем на кільцю, І солдатня під матюками Марширувала на плацу. Униз тяглась обозів лєнта: У борошні бурлаки йшли, Кудись убогого студента Чини з поліції вели. Якийсь на підпитку фабричний Кричав, жалів, комусь грозивсь: – «Прощай, студентик горемичний!» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ніхто, весь край, що не збудивсь, Не знав, хрест несучи одвічний, Що в день оцей, простий і звичний, В Росії... Ленін народивсь!
|