|
Печаль моя, тебе чи затаю? Мовчання викаже журбу мою. Та будять морок сполохи високі. Помер наш вождь. Та рать його в бою, І вартових тверді нам чути кроки. Прощай, Ілліч! Оплачу смерть твою І закінчу «перепочинку» строки. Пролинув стогін: «Вождь, Ілліч погас! Хто ж поведе несхибним шляхом нас? Де голос той, пророчий і натхненний?» І потекли, мов лава, в той же час ;Поповнення в готовності священній. Вмер Ленін, та живе робочий клас, І в нім горить вождя безсмертний геній! Ось мавзолей. І траурний убір. Тут будем ми трубить військовий збір. Тут – наш олтар і наш ковчег завіта, Нехай в тобі, наш «ленінський набір», Знаходить варту ця святиня світу! Ти звідціля, коли посуне звір, Пошлеш бійців для грізного одвіту.
|