|
Баба з печі: «Ох-ох-ох! Ох-ох-ох! Ох-ох-ох! Вже про нас не дбає бог! Де ж той бог? Де ж той бог? Як послухаєш дівчат, Цих дівчат, Цих дівчат, – Їм би жить на інший лад, Їхній лад, Їхній лад. Молодиці ж – сором їм, Сором їм, Сором їм, – Вже забули божий дім, Божий дім, Божий дім. В свято в церкві – пустота, Пустота, Пустота, – Їхня віра вже не та, Ох, не та! Ох, не та! Мужики у Ради йдуть, В Ради йдуть, – В Ради йдуть, – А баби – за ними в путь, З ними в путь, З ними в путь. Сперечаються дядьки, Ну й дядьки, Ну й дядьки, – Та й баби у балачки, В балачки, В балачки. Страх і сором – ніпочім, Ніпочім, Ніпочім, – Всі права дали вже їм, Воля їм, Воля їм. Баба розум має свій, Має свій, Має свій, – Їй пйречити не смій, Ні, не смій! Ні, не смій! Баба з мужиком – рівня, З ним рівня, Всім рівня, – Отака-то вже пеня, Ох, пеня, Ох, пеня! Ні, не те було колись, То ж колись, То ж колись, – Чоловіка бережись, Бережись, Бережись! Він по спині нагаєм, Нагаєм, Нагаєм, – Ми слухняними стаєм, Всі стаєм, Всі стаєм. Що захочеш, те й роби, Те й роби, Те й роби, – Тільки не копиль губи, Ой, губи, Ой, губи! Та живи, як бог велів, Бог велів, Бог велів, – Мій-от Клим так вік заїв, Вік заїв. Вік заїв. Хай йому земля пером, Хай пером, Хай пером! – Через нього я з горбом, Я з горбом, Я з горбом. Та йому я... а ні-ні, А ні-ні. А ні-ні! – Так жили ми не одні, Не одні, Не одні. Значить, був такий закон, Був закон, Був закон, – Слухайся без перепон, Перепон, Перепон. А тепер настав народ, Ну й народ, Ну й народ!.. – Баба сонно хрестить рот, Хрестить рот, Хрестить рот. І бурмоче, мов мара, Мов мара, Мов мара: «Ох, стара вже я, стара, Ох, стара, Ох, стара! Помирать мені пора!..» Так, пора, – Так, пора!
|