З нагоди 50-ліття Володимира Ілліча ЛенінаІще не уляглось кипіння урагана, Ще корабель дрижав на збурених валах, Але, скоряючись мистецтву капітана, Штурвал упевнено ходив в його руках. Покривши бурі шум похвальними словами Т оточивши колом збудженим того, Чий геній корабель вів бурними морями, Весь екіпаж вітав керманича свого. Обвівши моряків спокійними очима, На привітання їх промовив капітан: – Ви славите мене звитягами своїми. Та... де ж невтомний друг, товариш наш, Хуан? – Еге! – хтось відповів тоді глузливим тоном: – Хуан вітать тебе збирається... в порту. Тепер внизу гримить він молотом невтомним, Зшива пробоїну в борту! – І мовив капітан: – Скажіте ж ви Хуану: Штурвала випустить не можу я із рук. Хай дужче б’є Хуан, – його я слухать стану: Миліший всіх вітань мені цеп буде стук! Коли ми Ілліча вітаємо разом, То, друзі, похвали з нас буде той достоїн, Хто стука молотом (але не язиком!) й рятує корабель від тисячі пробоїн.
|