Червоноармійська пісняТа як матінка мене Проводжала, Цілий день моя сім’я Намовляла: «І куди ж тобі іти, Нас лишати? Не ходив би, Ваню, ти У солдати! Певне, в армії штики Ще знайшлися б. І сама більшовики Обійшлися б. Чи з неволі ти ідеш? Чи з охоти? Слухай, Ваню, пропадеш Ні за що ти. Мати схудла із лиця, Посивіла. Адже в неї без кінця В полі діла! Таж і справи на селі: Любо-мило! Скільки зразу нам землі Привалило! І нема вже тісноти І в помині. Та женився б краще ти На Орині. Жив би з нею, сину мій, Не лінився!» Тут я матері своїй Уклонився. Уклонився всій рідні Край порога: «Та не скигліть по мені, Ради бога. Та були б такі, як ви, Скрізь усії, Що б лишилось від Москви, Від Росії? Все пішло б на давній лад, На недолю. Узяли б від нас назад Землю, волю; Пан ізнову на землі Сів би хижий. Ми б завили в кабалі Найлютішій. Не в танець іду в цей час Танцювати, Коли кидаю на вас Свою мати: З червонармами піду Я походом, Смертний бій я поведу З панським родом. Що з панами, що з попом – Знай науку: В сите черево штиком Глитаюку! Не здаєшся? Помирай, Хрін з тобою! Буде нам миліший рай, Взятий з бою, – Не кривавий, п’яний рай Клятий панський, – Батьківщина, вільний край, Край радянський!»
|