|
Тому десь років, певне, з п’ять Один поміщик в ліс поїхав погулять. На козлах кучером Омелько: Не парубок, а велетень якийсь! «Ну й поросло ж, а порожньо було колись». Поміщик аж роззявив пельку: «Омельку! От так молодняк заліг! Бач, різки де ростуть. Чи нам не взяти їх? В науку мужикам... на випадок свавілля!» «Так, так! – Омелько проказав набік. – Так, так! Ці різки – перший сорт... Чудовий молодняк... Як підростуть, ну й добре ж буде кілля!» Для чого ж байка ця, – про пана та про ліс? Роки все, бачте, йшли, – і молодняк підріс.
|