|
Низ кропивою вкривсь їдливою, А де сухіш – там скрізь бур’ян. Пропало все! Мов ніч, над нивою Стоїть Дем’ян. У господарстві не ладнається! Скрізь недохват, один дурман... Реве малеча, мати лається... Ох, брат Дем’ян! Урядник пише, тре потилицю: «Отож неїловських селян, Ваш-бродь на сході у неділю цю Мутив Дем’ян: Коли не взять – само не станеться, – Один у мужиків талан. Над мужиками біс не зглянеться...» Так, так Дем’ян! Сам становий примчав в Неїлове, Зливсь і гукав: «Де бусурман? Згною... Зведу зі світу білого!» Ох, брат Дем’ян! «Люд бунтувать?.. Хай не клопочеться! Зв’язать його. Відвести в стан!.. Все взнаєш там, більш не захочеться!» Що, брат Дем’ян? Тут пан почав горлать і пнутися: «Мужик! Злочинець! Хам! Горлан!» Стривай!.. А що, як розмахнутися? Ну, брат Дем’ян!..
|