|
Де слава, де краса, начала зол твоїх? Де площі гомінкі і громадяни ситі? Споруди осяйні і храми гордовиті, Мусія, золото, що міняться у них? Гай-гай! Навіки зник Корінф золототканий! І навіть попіл твій розтав серед полів, Тут порожньо: лиш ми благаємо богів, І стогне Алкіон з далекого туману!
|