|
О пам’ять серця, ти в мені Міцніш за спогади печальні, І часто в дальній стороні Втіши твій світ сентиментальний. В мені живуть її слова. Я бачу очі мелодії, В мені живуть її надії, И моя надія ожива! Моя кохана – незрівняна, Рясна заквітчана весна, В ній б’ється серце полум’яне, Всякчас зі мною, скрізь – вона! Мій Геній – світла мить кохання, Повік не зрадить, що було, І знов, і знов з пітьми страждання Підхопить на своє крило!
|