|
Від віри або від невірства Відректись, врешті, все одно. Зітхнемо з тихим лицемірством: Видно, судилося воно. Для того, щоб твого потомства Текла в прийдешнє вже ріка, З тим лагіднішим віроломством Жебрацька продалась рука. Ми закривавленого бога Прославим рабським язиком, Заткнемо пащу ми убогу Всі панським кинутим шматком. І відрікатись треба радо, В ім’я хвилин і днів своїх. Ми входимо для стада в стадо, Цілуємо з колін батіг.
|