|
Де вірність якійсь хоч вітчизні Де міцність родимих жител? Тут кожен стає – вбогий, звісно – Могутніш, нещадніш Отелл. Згадаймо зі злою ухмилкою Блукання наївних батьків. Була роковою помилкою Гра не дорогих вже мерців. З покорою рабською дружно Кривавий ми вносимо пай, Щоб побудувати потужний Залізобетонний свій рай. Живе за дверима імперій В пітьмі наших дивних сердець Служитель безбожних містерій, Великий не Бог-брехунець.
|