|
Не спокушай мене зрадливо: В розлуці я відшаленів. Зневір сумна доба дбайливо Згасила зваби давніх днів Твоїм не вірую молінням, В твою не вірую любов. Не спокушай повірить знов Надій примхливим сновидінням. Журби, прошу, не завдавай, Вгамуй рясні слова. Потому Облиш турботами й слабому У забутті не заважай. Я сплю, і мирно сплять бажання, Вгамуйся ж, подруго, й прости: В душі вже тільки хвилювання, А не кохання збудиш ти.
|