|
Ми таємним шляхом Спішимо навісні, Незнайомі зі сном Але завше ввісні. Сліз жінок і дітей Не доглянемо ми, А де смерть для людей. Там танок для чуми. Через нас по церквах Панахиди що дня, Виривається жах То з дверей то з вікна. Скільки в лісі листків, Стільки страчених сил, Мільйони хрестів, Мільйони могил. Втіха – матінку вбить І під землю сховать, Ми не можем любить. Ми не вмієм кохать. Не дармує цвинтарь В кожду хвилю буття, Кращий дар на вівтарь Нам приносить життя. Ми незримим шляхом Поспішаєм страшні, Незнайомі зі сном, Але завше в півсні.
|