|
Мені сказали зорі: «На небі журно так». Я зорям не повірив. Я щасний. Я співак. Крізь сон тебе я бачу, закоханий, як сплю, І в мріях просипаюсь і знов тебе люблю. Не там в німих просторах, де стільки тих світил, Не там, де сяють зорі, мій ясний небосхил. В очах твоїх я бачу красу безсмертних мрій, Безсмертя і кохання і промінь щастя свій. І глянь, в пустелях неба вже місяця нема. Ти вічність покорила і царствуєш сама. Зорі моїй коханій пішлю я промінь свій, Від тебе так далекий, тепер на віки твій.
|