|
Не буди колишніх згадок. Не турбуй мене! Я люблю тумани ночі. Світло дня страшне. Був і я колись щасливий. Вірив і кохав. А коли та де, – не тямлю. Все позабував. З ким життя своє я стратив? І прожив дарма? Сам не знаю. В серці пустка. І думок нема. Сипле дощ безперестанку. Вітер б’є в вікно. Сміх безжурний втих і згинув – так давно, давно. Що ж ти знову коло мене, друже давній мій, Мов та тінь, встаєш і кличеш в тишині німій. Непотрібен мені пізній твій гіркий привіт. Я не хочу з тьми могили виринать на світ. Бо в душі ні дум, ні звуків. Промінь не мигне. Тихше, тихше. Засинаю. Не буди мене!
|