|
Над морем ніччю, над морем ніччю Пісок хрускоче. І тьма і жах. О, як боляче над морем ніччю, Що є десь щастя. Далекий шлях. Я бачу зорі. Одна так сяє, Ясніше, ніжніше од всіх зірок, До неї серце моє зітхає, – Вона ж далеко. Не бути вдвох! І я вмираю над морем ніччю. І щось так тягне пісок до дна. Над морем ніччю, над морем ніччю Мене полюбить лиш смерть одна.
|