|
Мені мариться море та небо глибокеє. Та безмежна журба, без кінця далечінь, Мерехтіння зірок, їх тремтіння стоокеє, Догораючих хмарок німуюча тінь. Ледве чутне зітхання трави почорнілої, Шелест рідних лісів, і ставочок малий, А над озером пісня лебідоньки білої, Ніби серця несміливий стогін сумний.
|