Вечір. Море. Подих вітру.
І величній виклик хвиль.
Близько буря. В беріг б’ється
Чорний човен без вітрил.

Чорний човен чарів щастя
Не зазнав серед тривог.
Кинув беріг, з вихром б’ється,
Чи не знайде снів чертог?..

Лине морем необорим,
Піддається волі хвиль,
Місяць сумно поглядає.
Човен втомлений без сил.

Вмер і вечір. Ніч чорніє.
Стогне море, тьма росте.
Тоне в ній човен утоми.
В вод безодню буря б’є.
Дмитро Загул1917