|
Мов той привид умираючий, Сумно тирса нахиляється, В небі місяць догораючий В білу хмарку вповивається. Блудять тіні невеселії По просторові півсонному І шепочуть щось хвилевії Вітеркові невгомонному. Миготіння їх невтішнеє Поринає за туманами, Все минуле, все колишнєє Виринає за курганами. Місяць в хмарку закривається Місяць меркне догораючий, Тирса тихо коливається, Ніби привид умираючий.
|