Все вже втомило мене.
Смерте, ти люба мені!
Хутко вже нічка мине.
Сутінки бліднуть нічні!
Смерте, приборкай мене.

В пахощах трав по весні,
В чистій, досвітній імлі
Дуб зашепоче сосні
І припадуть до землі
Сумно дзвіночки лісні.

Вічності вісник майне,
Десь джерело зашумить,
Десь забринить голосне...
В цю зачаровану мить,
Смерте, приборкай мене.
Дмитро Загул1917